Уве п’ятдесят дев’ять років.

Він їздить на «Саабі». Він із тих, хто тикає пальцем на людей, які йому не подобаються, так, ніби вони злодії, а його палець — ліхтарик полісмена. Уве стоїть біля прилавка магазину, куди власники японських автомобілів приходять купувати білі кабелі. Довго вдивляється у продавця-консультанта, потім трясе білою коробочкою середнього розміру в нього перед носом.

— Отже, це один із тих «О-Падів», так? — вимогливо питає Уве.

Продавець, молодий хлопчина з однозначним індексом маси тіла, геть знервований. Він явно ледь стримується, щоб не видерти коробочку з рук Уве.

— Так і є. Айпад. Чи не могли б ви перестати так ним трусити?..

Уве кидає на коробку скептичний погляд, наче це дуже підозріла коробка — наче це коробка, яка їздить на скутері, носить спортивні штани і щойно назвала Уве «друже мій» перед тим, як упарити йому годинник.

— Ясно. То це комп’ютер, так?

Продавець киває. Потім вагається і швидко хитає головою.

— Так... тобто, я маю на увазі, що це айпад. Хтось називає його «планшетом», ще хтось — пристроєм для серфінгу. Все залежить від того, як його сприймати.

Уве дивиться на продавця так, наче той щойно говорив задом наперед, і знову трясе коробочку.

— То вона хороша, ця штука?

Продавець розгублено киває.

— Так. Хоча... Що ви маєте на увазі?

Уве зітхає і починає говорити повільно, артикулюючи слова так, наче єдина проблема полягає в тому, що його опонент погано чує.

— Чи. Він. Хоро-о-оший? Це хороший комп’ютер?

Консультант чухає підборіддя.

— Ну, тобто... авжеж... він справді хороший... але все залежить від того, якого саме плану комп’ютер ви хочете.

Уве блискає на нього очима.

— Я хочу комп’ютер! Звичайний чортів комп’ютер!

На мить між двома чоловіками западає тиша. Продавець прочищає горло.

— Ну… це не зовсім звичайний комп’ютер. Може, вам краще взяти…

Продавець робить паузу і, схоже, намагається дібрати слово, яке би вписалося в межі розуміння людини, що стоїть перед ним. Потім він знову прочищає горло й продовжує:

— …лептоп?

Уве роздратовано хитає головою і загрозливо нависає над прилавком.

— Ні, я не хочу якийсь «лептоп». Я хочу комп’ютер.

Продавець киває, ніби вчитель, який дає новий матеріал.

— Лептоп — це комп’ютер.