Джо Аберкромбі
Багряна країна

Для Тедді

І Клінта Іствуда

Але оскільки Клінт, мабуть, дуже зайнятий,

то переважно для Тедді

Частина 1
Халепа

Ті, хто судять людину за руків’ям і піхвами, чи впізнаєте ви хороший клинок?

Джедідая Грант

Якийсь боягуз

— Золото. — Віст промовив це слово так, наче нерозв’язну загадку. — Люди від нього дуріють. Шай кивнула:

— Ті, що ще не подуріли.

Вони сиділи біля «М’ясної Таверни Стапфера», що за назвою нагадувала бордель, але насправді була лише найгіршою забігайлівкою в радіусі вісімдесяти кілометрів. І це при тому, що конкуренція за таке звання була лютою. Шай примостилась на мішках у своєму возі, а Віст — на огорожі, де він постійно засідав як скалка в дупі, котру він там і загнав. Вони стежили за натовпом.

— Я сюди приїхав, щоб бути подалі від людей, — сказав Віст.

Шай кивнула:

— І от що вийшло.

Минулого літа можна було цілий день тинятися в місті й не побачити і двох незнайомців. Та й за пару днів їх було не зустріти. Але кілька місяців і золота лихоманка багато змінюють. Тепер Скверділ тріщав по швах від золотошукачів. Односторонній рух на захід, до омріяних багатств. Дехто одразу їхав далі, хтось зупинявся й робив свій внесок у місцеву торгівлю та хаос. Колеса возів стукотіли, мули реготали, коні іржали, воли й інша худоба ревіли. Чоловіки, жінки та діти всіх рас і соціальних прошарків теж ревіли різними мовами та в різних тональностях. То могло б бути досить яскраве видовище, якби пилюка не перетворювала все навколо на сіре багно.

Віст гучно надпив із пляшки.

— Таке різноманіття, правда?

Шай кивнула:

— Всі хочуть щось урвати задарма.

Люди божеволіють від надії. Чи від жадоби — залежить від того, наскільки ви вірите в людей. У випадку Шай віра ця була сумнівною. Всі були ніби п’яні від шансу залізти в крижану порожнечу, вирвати собі з неї нове життя. Лишити будні на березі, ніби скинути шкіру, і піти навпростець до щастя.

— Не хочеш до них приєднатись? — спитав Віст.

Шай притиснула язик до передніх зубів і плюнула крізь щілину між ними.

— Тільки не я.

Якщо вони й перейдуть Дальній Край живими, існує велика ймовірність, що зиму вони проведуть, борсаючись у крижаній воді й копаючи мул. А як у лопату вдарить блискавка, що тоді? У багатіїв теж трапляються проблеми.

Були часи, коли Шай думала, що зможе щось урвати задарма. Скинути шкіру й піти далі з усмішкою. Та виявилось, що іноді коротка стежка веде не туди, куди ти хочеш. Ще й тягнеться кривавими землями.

— Вони від самих чуток про золото дуріють. — Віст ковтнув ще. Кадик на його худорлявій шиї смикнувся. Він глянув на двох майбутніх старателів, що боролись біля кіоску за останню кирку. Продавець марно намагався їх заспокоїти. — Уяви, що з цими покидьками буде, якщо вони таки знайдуть самородок.