Феннер ліниво розплющив око, коли Пола Доулен просунула у двері контори свою голівку з елегантними локонами. Затуманеним поглядом зиркнув на неї, а відтак зручніше вмостився у кріслі. Його великі ноги відпочивали на білосніжному стосикові промокального паперу, а крісло-вертушка небезпечно нахилилося під кутом 45 градусів.

– Біжи геть, крихітко, поговоримо згодом. Бо зараз я думаю.

У прочинених дверях мелькнули ще кілька завитків, і Пола підійшла до крісла.

– Прокидайся, Морфею! До тебе клієнт.

Феннер застогнав.

– Скажи йому, нехай забирається геть. Поясни, що ми зачиняємо нашу конторку. Чорт забирай, треба ж мені хоч колись поспати!

– А навіщо тобі ліжко? – нетерпляче хмикнула Пола.

– Відчепися, – пробурмотів Феннер, іще зручніше вмощуючись у кріслі.

– Усе-таки, Дейве, – зітхнула Пола, – прокидайся! У приймальні на тебе чекає справжня красуня! Ще й дуже засмучена...

Феннер розплющив обидва ока.

– Хто вона? Мабуть, знову збирають гроші на якусь благодійність.

Пола присіла на краєчок стола.

– Інколи я запитую себе: і навіщо ти тримаєш під дверима ту миску для пожертв... То берешся до роботи, чи як?

Феннер заперечливо крутнув головою.

– Ні, якщо цього можна уникнути, – відповів він. – Але ж ми на мілині, чи не так? Утім, якось викрутимося!

– Ти відкидаєш щось справді варте уваги. Та якщо вже так вирішив... – і Пола зісковзнула зі столу.

– Зачекай-но! – Феннер, випроставшись у кріслі, відсунув капелюха з очей.

– Вона справді гарна?

Пола кивнула.

– І здається, у неї серйозні неприємності, Дейве!

– Ну добре, тоді клич!

Пола, відчинивши двері, запросила:

– Заходьте, будь ласка!

Приємний голос подякував, і до кімнати увійшла молода жінка. Вона повільно проминула Полу, дивлячись на Феннера великими блакитними очима з поволокою. Була трохи вищою за середній зріст, гнучкою і делікатною. Мала довгі ноги з невеликими ступнями й тендітні руки; трималася дуже прямо. Її кучеряве волосся, що вибивалося з-під строгого капелюшка, було кольору воронового крила. Одягнена у діловий костюм і виглядала дуже юною та наляканою.

Пола підбадьорливо їй усміхнулась і вийшла, тихенько зачинивши за собою двері.

Феннер піднявся.