Саллі Ґрін
НАПІВЗАГУБЛЕНИЙ
Пам’яті мого батька
Одна й та сама людина буває у своєму різному віці,в різних життєвих ситуаціях – зовсім різною людиною.То до диявола близько. А то й до святого.А ім’я – не змінюється, і йому ми приписуємо все.Олександр Солженіцин «Архіпелаг ГУЛАГ»
Поранений, а не загублений
– Нам треба узгодити паролі.
– Та ну? Нащо?
– Тому що одного дня ти знову вирушиш у мандри і тебе вб’ють, а тоді якийсь Ловець з маскувальним Даром прикинеться тобою, прийде в табір і вб’є мене.
– Значно ймовірніше, що Ловці знайдуть табір, уб’ють тебе, а тоді чекатимуть, поки я повернуся, бадьоро щось насвистуючи.
– Може бути, хоча мені важкувато уявити, як ти насвистуєш.
– То який пароль?
– Це мусить бути не одне слово, а фраза. Я тобі щось кажу, а ти відповідаєш так, як домовлено.
– Ну добре. Отже, я кажу: «Я насвистую, бо вбив десятьох Ловців», – а ти відповідаєш: «А я краще видряпався б на Айгер».
– Пропоную придумати щось таке, що я справді міг би в тебе запитати.
– Тобто?
– Тебе не було дуже довго. Ти загубився?
– І що я мушу відповісти?
– Я був поранений, а не загублений.
– Навряд чи я міг би так сказати.
– А все ж таки… Хочеш повправлятися? Щоб потім нічого не наплутати?
– Ні.
Розділ перший
Кому довіряти
Камінці
Того року, коли батькові виповнилося двадцять вісім, він убив тридцять дві людини. Селія колись мені втовкмачувала різні речі про Маркуса. Отакі, як цей факт. То була найбільша кількість убитих ним людей – до війни між Радою Соула й Альянсом Вільних Магів. Колись я думав, що тридцять двоє – це дуже багато.
Того року, коли батькові виповнилося сімнадцять, у рік його Дарування, він убив лише чотирьох. Мені й досі тільки сімнадцять. До Біловезької битви – саме тоді загинув мій батько, тоді ж загинула майже половина членів Альянсу, і той день називають просто ББ, якщо взагалі наважуються про нього згадувати, – тож до того дня я вбив двадцять три особи.
ББ відбулася багато місяців тому, і наразі на моїй совісті вже понад півсотні вбивств.
Якщо бути точним, то я прикінчив п’ятдесят дві людини.
Важливо бути точним, кажучи про такі речі. Я не рахую Провідниці (вона вже й так помирала) і Самін теж не враховую. Те, що я їй заподіяв, було актом милосердя. Самін убили Ловці. Вистрілили їй у спину, коли ми тікали з поля бою. А Маркус? Його я в жодному разі не зараховую до тих п’ятдесяти двох. Це не я його вбив. Його вбила вона.
Анналіза.