— Не думаю, що я цілком розумію вас.

— Я хочу сказати… Спочатку ми маємо містера Фортеск’ю. Рекса Фортеск’ю. Убитого в місті, у своєму кабінеті. А потім ми маємо місіс Фортеск’ю, яка сидить тут, у бібліотеці і п’є чай. До чаю були подані млинці й мед. І нарешті перед нами бідолашна Ґледіс із прищепкою на носі. Вона завершує послідовність. Чарівна місіс Ланс Фортеск’ю сказала мені, що не бачить у цих подіях ніякого глузду, але я не можу з нею погодитися, бо глузд у цих злочинах є, і то очевидний. Ви не згодні зі мною?

Інспектор Ніл повільно промовив:

— Я не думаю…

Міс Марпл швидко провадила:

— Я думаю, вам, інспекторе, років тридцять п’ять або тридцять шість, я не помилилася? Гадаю, у той час, коли ви були малим хлопцем, дитячі віршики були не в моді. Але для того, хто був вихований на віршах Матінки Гуски^[11], такі віршики не можуть не мати великого значення, ви зі мною згодні? Знаєте, я подумала… — Міс Марпл зробила паузу, потім, ніби набравшись сміливості, продовжила розвивати свою думку. — Я знаю, з мого боку велике нахабство запитувати вас про те, про що хочу зараз запитати.

— Будь ласка, запитуйте про все, що хочете, міс Марпл.

— Що ж, ви дуже люб’язні, і тому я запитаю. Хоч і зроблю це з великою невпевненістю, бо знаю, я дуже стара, й у голові в мене все перемішалося, і може бути, моя думка не має ніякої цінності. Але все ж таки я вас запитаю: чи не намагалися ви опрацювати лінію чорних дроздів?

Десь протягом десятьох секунд інспектор Ніл дивився на міс Марпл із виразом цілковитої розгубленості. Його першою думкою було, що в старої леді негаразд із головою.

— Дроздів? — перепитав він.

Міс Марпл енергійно закивала головою.

— Так, — сказала вона й почала декламувати:

Жито у кишені хто знайти хотів? У пиріг запечено двадцять п’ять дроздів. Це пиріг незвичний, я такий люблю, Й хочу таку страву дати королю.

А король в конторі, він у себе гість, Королева ж у вітальні хліб із медом їсть. А служниця за палацом лахи вішає свої, Чорний дрізд з’явився й хап за ніс її.

— Боже праведний, — сказав інспектор Ніл.

— Я хотіла сказати, тут усе сходиться, — пояснила йому міс Марпл. — У його кишені було жито, чи не так? В одній із газет було написано, що жито. Інші писали, там була крупа, а це може означати що завгодно. «Сніданок фермера», або навіть кукурудзяні пластівці, або навіть просто кукурудза — але там було жито.

Інспектор Ніл кивнув головою.

— Ось ми й маємо повну картину! — з тріумфом вигукнула міс Марпл. — Рекс Фортеск’ю. «Рекс» означає «король». У себе в конторі. А місіс Фортеск’ю, королева, у вітальні, їсть хліб із медом. А тому вбивці залишалося тільки почепити прищепку на носа Ґледіс.

Інспектор Ніл запитав:

— Ви хочете сказати, що вся ця історія — результат божевільної фантазії?

— Думаю, з висновками квапитися не слід, але ці аналогії справді дуже дивують. Тому вам дійсно треба провести дослідження щодо дроздів. Бо дрозди також є частиною картини.

Саме в цю мить сержант Гей увійшов до кімнати і схвильовано сказав:

— Сер!

Він замовк, побачивши міс Марпл. Інспектор Ніл, опанувавши себе, сказав:

— Дякую вам, міс Марпл. Я врахую ваші зауваження. А що ви так цікавитеся дівчиною, то, можливо, ви переглянете речі в її кімнаті. Сержант Гей незабаром проведе вас туди.

Міс Марпл зрозуміла, що в ній більше нема потреби, і задріботіла до виходу.

— Дрозди! — промурмотів інспектор Ніл сам до себе.