Квіти для Елджернона

Однозначно варта уваги . Одна з тих книг яка заставляє задуматись над життям та відношенням до нього

Давно такої насолоди від книжки не отримував.

Це історія про розумово відсталого на ім'я Чарлі Гордон, який працює у пекарні. Не клінічного ідіота, а дурника... тихого та мирного. У нього багато "друзів", які потішаються за його рахунок, платять йому копійки - але він щасливий. Як може бути щасливий тільки домашній пес - тобто абсолютно і безмежно.
Так і живе, поки на ньому не вирішують провести нейрохірургічний експеримент, який за кілька тижнів робить його генієм та світилом світової науки. Пожвавлюючи при цьому всі кошмари з його минулого і ставлячи перед ним проблеми, які звичайні люди вирішують роками - низка етичних виборів... кохання, дружба, самовизначення, секс, самопізнання. І головне – відповідь на запитання "Хто я?"
Тільки на все це у нього не роки, а лічені місяці.
Книга зворушлива, глибока, мудра і страшнувата.
Безперечно, одна з найсильніших книг новітньої американської літератури.

Кажуть, що божевільні та розумово відсталі щасливі; вони не знають, що є реальність, і живуть у тому, що собі уявляють. Ну, так і наша реальність суб'єктивна. Кожен так само живе у світі переваг, упереджень, смаків, звичок, ілюзій.
У людей з відхиленнями здоров'я, будь-якими, світ набагато вужчий. Хвороба і ставлення до неї оточуючих – два обмежувачі можливостей.

«Якщо ти розумний, то у тебе багато друзів з ними можна розмовляти і ти ніколи не будеш один.»

Якби.
Недарма Кіз неодноразово згадує дерево пізнання, і Адама і Єву, які скуштували його плодів, і втратили свій рай.

«Метою експерименту було підняти твій розум, а не зробити тебе знаменитістю. Ми не могли контролювати розвиток твоєї особистості, і ти з приємної, хоч і дещо відсталої молодої людини перетворився на зарозумілого, егоїстичного, антисоціального сучого сина…. Геніальність вбила в тобі віру в людство.
Милий, добрий, дурний Чарлі.»

Люди (за малим винятком, і я теж далеко не зразок толерантності) не готові до таких вагань. І генії, і розумово відсталі - не зрозумілі і в основному самотні. Ми визнаємо тільки таких, як ми, стійка середина, все в рівновазі, без відхилень від норми.
Талановито написано, чесно розказано.

Книга написана у жанрі щоденника. Читається легко, на одному диханні. Торкається дуже тонких рівнів людської психіки. Піднімаються такі речі, про які багато хто з нас замислювався і думав... Здивував в одному місці опис героя, схожий на те, ніби він перебуває в медитативному стані: тіло розширюється, зливається майже з всесвітом і т.д.
Мені книга дуже сподобалася, тому що я дуже цікавлюся психологією душі людини і такого роду твір: опис відчуттів самого піддослідного дивовижний і незвичайний. Потрібно віддати належне і майстерному перекладу цього твору.

«Він і не здогадується, що задовго до зустрічі з ним я вже був особистістю».

Відкриваючи книгу, я і подумати не могла про те, який незабутній слід вона залишить після себе. З перших сторінок сюжет поглинає тебе з головою і випускати книгу з рук зовсім не хочеться.

Перед нами розкривається історія виняткової людини – Чарлі Гордона. Недоумкуватий від народження, він прагнув стати як усі – навчитися читати і писати, навчитися підтримувати розмову і просто стати тією людиною, яку мама змогла б полюбити. Тому, не роздумуючи, погоджується взяти участь у ризикованому експерименті, який обіцяє йому стати розумнішим.