Протистояння

Друзі, давайте таки подивимося в очі тій зарозумілій з страшним холодним поглядом і безжальним серцем дамі, яку в людському суспільстві прийнято називати правдою, і зробимо висновок - картина, намальована Стівеном Кінгом в «Протистоянні» не така вже фантастична, якою може здатися при поверхневому та побіжному ознайомленні. Навпаки, те майбутнє, яке Майстер так виразно описав на сторінках свого роману, з диявольською швидкістю скаче до нас назустріч на своєму вірному вороному коні, при цьому погрозливо розмахує ятаганом, кашляє, чхає, сіє серед людей смертоносний вірус.

Зрештою, «Протистояння» - це звичайний художній твір, що належить до жанру апокаліпсис, в якому вже в назві зазначена основна проблема і в якому ми маємо смертельно небезпечний, безперервно мутуючий вірус, який знищив левову частку населення Сполучених Штатів, а також кілька тисяч людей, що вижили, розділилися на два табори і підпорядковуються з одного боку силам добра в особі старої негритянки на ім'я матінка Абагейл, а з іншого боку силам зла в особі могутньої Темної Людини.

І тут я хочу зробити ще один ліричний відступ і нагородити дядечка Стіва кількома захопливими епітетами. По-перше, «Протистоянням» Король цілком і повністю довів, що він справді Король. У цьому романі Стівен Кінг показує себе не тільки Великим Майстром нагнітання атмосфери жаху, що всепоглинає, але і Великий Знаток людської психології, соціології, філософії та релігії. Він абсолютно чітко знає хто, навіщо і чому поводиться у певних ситуаціях так, а не інакше. Він уловлює характери і майстерно промальовує в динаміці. Ну, а по-друге, Стівен Кінг – це, звичайно, той ще феномен. Адже яку потрібно мати працьовитість і пристрасть до своєї справи, щоб написати такий величезний за обсягом твір, яку треба зробити неймовірну роботу, щоб складові роману в сукупності являли собою цільне полотно, щільний конгломерат і не розпадалися на безліч розрізнених фрагментів.

Повертаючись до проблематики роману, хочеться відзначити, що Стівен Кінг все ж таки не зупиняється на беззаперечній перемозі однієї сторони над іншою - добра над злом або, навпаки, зла над добром. Ні, він іде далі. Він говорить про те, що це виснажливе протистояння триватиме ще дуже довго, мабуть, доки жива людина. І він страшенно правий. Адже людина, водночас будучи носієм і темного, і світлого, бореться по суті сама з собою. Він тягнеться до інших людей, але потім, втративши інтерес до суспільства, починає його знищувати. Він створює блага, але, розчарувавшись у них, перетворює їх на зброю та руйнує з їх допомогою все навколо. Він любить життя, і одночасно його зневажає. Людина - подвійна за своєю природою натура. І це наш біль. І гріх. І загибель. І порятунок. Це наше ПРОТИСТОЯННЯ. Протистояння із самим собою. І від цього, як не крути, нам нікуди не подітися.

Роман складається із трьох частин. Перша частина описує, як найжахливіший вірус викошує чи не 99% населення. У другій частині описано організацію двох груп поселень. Одну збирає довкола себе Темна людина, Рендалл Флегг, син Сатани. Духовним центром другою стає матінка Абагейл. У третій частині протистояння вступає у відкриту фазу.

Любителям містики буде цікава таємнича складова роману. Герої бачать сни, у яких їх переслідує Темна людина, то втішає матінка Абагейл. Флегг, як Саурон, своїм оком прозріває справжнє, заглядаючи в серця людей. Але є те, що від нього приховано. Сили добра дуже неявні у романі. Навіть Абагейл - адже вона не свята, їй дано сумніви і страхи. Натомість люди, які обрали її у своєму серці, здобувають свободу.

Тим, кому подобається соціальна складова літератури, є що оцінити у романі Кінга. Це і поведінка людей під час кризи, і організація нового суспільства, і таємні інтриги, і перехід на темний бік. Що добре у Кінга, він не зациклюється на якійсь конкретній ситуації. Їх дуже багато і кожну тему можна розвинути в окремий сюжет.

Герої роману дуже різні, але дуже прості. Нам показаний шлях кожного, і немає відчуття, що автор вибирає тих, хто виживе. Персонажі всі різні, і життя у всіх своє. Є і мудрі, і божевільні, сильні та слабкі духом, але вони всі – люди.

Вибирати час для читання, звісно, ​​вам. Але я, безумовно, рекомендую читати "Протистояння". Це роман про внутрішній вибір кожного з нас. Роман про нашу вільну волю і про те, що доля – поняття спірне.

Друга кінгова цегла в мене за це літо. І, на відміну від "Воно", цей роман мені сподобався більше. Набагато більше.
Тут у Кінга знову багато героїв, яких намагаєшся спочатку утримати в пам'яті (хто що сказав, куди пішов, що зробив і т.д.), а сам Кінг, тим часом, примудряється прописати їхні образи та характери настільки тонко та детально, що вони вже не просто безликі образи, і ти запам'ятовуєш їх, не замислюючись.
Насамперед, це роман про політику. Або, скоріше про тих, хто має владу. І може розпорядитися людськими життями на власний розсуд, а люди навіть не знають. Ось і тут - із секретної лабораторії виривається на волю смертоносний вірус, а влада вдає, що все гаразд.

У тегах стоїть "жахи", але цей роман - постапокаліпсис - не жах, а стусан нам, людству, задуматися - а що якщо? Адже прогрес уже неодноразово виливався в трагедію (згадати хоча б Хіросіму, Нагасакі). Кінг тут не тільки психолог, а й філософ, який розмірковує про релігію, віру, прогрес, добро і зло.
Навіть поділ тих, хто пішов за Злом, а хто за Добром, у Кінга продумано. Темна людина робить своїм центром Лас-Вегас. Багато хто, гадаю, знає, що це місто – світовий центр ігрового бізнесу, місто азарту. І фінальна сцена зі Сміттєвим Баком там теж не випадкова, адже саме поряд з Лас-Вегасом у 1950-і роки стали проводити ядерні випробування і туристи стікалися туди, щоб із вікон номерів у готелях поспостерігати за яскравим видовищем – видом ядерних грибів від вибухів.
І все ж таки, на мій погляд, матінка Абігайл - той персонаж, без якого цілком можна було й обійтися. Я не побачила її особливої ​​ролі у всьому цьому протистоянні.

Книжка дуже атмосферна, віриш героям, віриш Кінгу. Напевно, якщо одного разу кінець світу станеться, то буде він саме таким, як у сюжетах Кінга:) А книга стає однією з улюблених із його бібліографії.

Перша моя думка коли я побачила книгу Стівена Кінга «Протистояння» - «Я читатиму її вічність…»

Але книга настільки затягла мене, що я читала кожну вільну хвилину. Придбала навіть електронний варіант, щоби читати поза домом.

Перша частина моторошна. Всі ці хвороби, і страх людей навіюють страшні емоції. Не хотілося читати. Хотілося покинути. Але все ж таки якийсь шарм присутній у книгах Кінга, який не відпускає тебе. Герої дуже добре прописані, і тут їх дуже багато. Запам'ятовувати їх спеціально не потрібно. Ви самі за сюжетом зрозумієте хто головні герої, а хто другорядні. Тому що саме головні прописані досить докладно.

Друга частина цікавіша. Люди збираються до міні-міст та таборів і починають будувати своє нове життя. Утворять комітет, вигадують свої правила. У місті Флега відбувається також злиття. Але лише правила тут диктує саме він.

І третя частина «Протистояння» трохи підкачала. Особливо кінець. Він не такий яскравий, як уся історія. І закінчується досить просто. Жодного лютого побоїща можете тут не чекати.

Чи сподобалась мені книга? Так. Чи шкода мені часу витраченого на прочитання? Ні. Чи раджу Вам цю книгу? Так! 😁