Країна розваг

Міцна, яскрава історія. Я розумію, за що її можуть лаяти - мовляв, детектива обмаль, а мелодрами забагато. Ну і фіг з ними.
Проте ефект присутності повний, всі 7D. Парк розваг Джойленд - Країна розваг - просто вламується у твою свідомість і йти і не думає. З усіма запахами, яскравими фарбами, сувенірами, каруселями та трохи зловісним гігантським колесом огляду.

Як не крути, а для американського глядача-читача ярмарок – потужний культурний пласт, у нас все інакше. У мене найбільше асоціацій з Джойлендом викликає луна-парк у якомусь дрібному курортному місті, місцями облуплений, вульгарний, гучний, настирливий, розташований у дивних місцях.

Звісно, ​​Джойленд не такий. Тут продають веселощі та радість на будь-який смак та гаманець. Як і в будь-якому іншому подібному місці, тут є свої таємниці та легенди. У послужному списку парку розваг, куди влаштувався на літній підробіток Девін, є темна пляма - старе нерозкрите вбивство. І розмови про те, що примара дівчини досі десь у павільйоні страху. Бродить під вагончиками та простягає до відвідувачів руки. Ось лише бачать його не всі.
Так, детективного розслідування тут як такого не буде. Будуть здогади, невеликі осяяння та збіги. Але ж книжка не про злочин і навіть не про привидів. Це ностальгічне оповідання Девіна Джонса про найщасливішу і найнещаснішу в його житті осінь. Тієї самої, коли він працював у Джойленді. Про розбите серце, яке буде тієї осені ретельно склеєне. Про дівчинку з лялькою. Про хлопчика з собакою. Про танець пса-симпатяги Гові. Про те, як літати. Ну і про привидів небагато. Звісно ж, як без них. Треба сказати, привиди не настирливі, але без їхньої примарної руки головному герою було б невтішитися, це вже точно. З іншого боку, можливо, якби не примарне втручання у життя хлопця, то й смертельна тінь над Девіном не нависла б, але як є.

Сподобалося дуже, з нетерпінням чекаю на фільм.

Усім і завжди я казала: "Я ніколи не читала Кінга". І цим можна було наче пишатися. Це все одно, що зізнатися, що жодного разу в житті не їв шоколад. (Щоправда, нещодавно згадала, що років п'ять тому читала його On Writing, але це ж не вважається, вірно?)

Не знаю, чому взагалі взялася за цього автора, коли ніколи до нього не тягнуло. Ну, я знала, що жахи. Ну, знала, що у пана Кінга сто-п'ятсот книжок. І ще знала, що всі його дуже люблять. Я до нього завжди ставилася з байдужою повагою: знаменитий дядько, ця його вічна фоточка, де він сам такий схожий на маніяка та розбещувача малолітніх. Плюс ще переглянуті мною "Втеча із Шоушенка" (дуже сподобалося) та "Зелена миля" (не дуже сподобалося).

Чесно, у цій книжці не вистачило штампів. Тобто того, як я Кінга собі уявляла. Кишки, маніяки, темні провулки - всього цього тут немає. Навіть якихось занедбаних зомбі або психа, що втік із в'язниці... Я вже морально себе налаштувала, а тут на тобі. Спокійна книжка з Мартіном-Сью в головній ролі, який рятує дітей від хот-догів у парку розваг і закоханого в матір смертельно хворого хлопчика. Ліпота.

Написано дуже непогано. Те, що я з такою розлюченістю і шукаю в сучасній літературі: щоб просто, але зі смаком. І атмосферненько, і цікаво.

Ближче до кінця виявилося, що це детектив. І коли на сцені під світло софітів з'явився Головний Вбивця та Страшний Маніяк, то я навіть якось розгубилася: другорядні герої чи то прописані так погано, чи то я така тупа, але всі вони здавалися на одне обличчя.

"Ну ок", - сказала собі я і закрила книжку. Щоправда, раніше чомусь читала не відриваючись. А ви кажете, Кінг це не Кінг написав. Кінг-Кінг, дозвольте запевнити вас. Інакше б мене не затягнуло до "Країни розваг", а вже на тридцятій сторінці викинуло б на берег.

Візит, який запам'ятається Вам надовго. Тут Ви зможете покататися на улюблених атракціонах, поїсти солодку вату, налагодитися щасливими песиками. А також познайомитися із привидом та медіумами. І якщо Вам пощастить навіть розслідувати вбивство минулих днів.

І все це, не кажучи вже звичайно про саму радість та щастя, Вам приготував нехай і не великий, але дуже душевний парк атракціонів з відповідною назвою. І так, тут дійсно є свій привид, хоча він зовсім не страшний і не звик просто так показуватися відвідувачам, а тим більше лякати їх. Взагалі весь персонал країни розваг дуже добродушний і готовий допомогти, не кажучи вже про те, щоб розважати Вас від самого відкриття до останнього відвідувача.

Але не варто судити про них за першим враженням, адже не варто забувати, що Країна Розваг - це дітище Стівена Кінга, а значить нерви вона вам лоскоче. Ні, тут не буде моря крові, або монстрів, що причаїлися в тунелях. Швидше тут Ви станете глядачем розкриття страшного вбивства, яке сталося відносно давно. Проте нагадуюче про себе і зараз. Адже жертва цього вбивства і є примарою, нехай відносно спокійною, але все ж таки. І так чи інакше доведеться її звільняти або рятувати (як кому більше подобається) і, звичайно, розкрити сам злочин. Адже поліції так і не вдалося.

У будь-якому випадку відвідування Країни Розваг не залишить Вас байдужим. Адже повз все вищеописане тут також знайдеться місце і добру, і геройству, а деякі персонажі просто змусять Вас розчулюватися. Особисто мене шалено зворушив Майло, таких відданих, вірних, розумних і добрих собачок ще треба пошукати.

Втім, і сама Країна Розваг справила на мене дуже гарне враження. Що сам сюжет, що герої, починаючи від головних і закінчуючи другорядними, часом навіть епізодичними, залишили дуже приємне враження, навіть незважаючи на те, що спочатку передбачалося, що це буде щось страшніше. Скоріше це виявилася навіть добріша книга, де, як я вже казала, було місце і щастю і доброті, геройству і навіть лобовій лінії, хоча остання була трагічна і розбила головному герою серце, так що він пам'ятав про це навіть сильніше, ніж про Привида))) Так що Країна Розваг, на мій погляд, повністю виправдала свою назву, хай і з невеликими похибками.