11/22/63

Стіві, чорт би тебе забирай, навіщо ти зі мною так?

Як, скажи мені милість, ти знову зробив ЦЕ? Яким чином з-під твого пера вийшло ТАКЕ?
Тобі більше зайнятися нічим? У тебе дружина, діти, онуки, а ти все пишеш і пишеш... І пишеш, чорт забирай, усім нам на зло! На твоєму рахунку вже понад сімдесят романів, але ти продовжуєш братися за своє. І що вражає, так це те, що з кожною наступною книгою тобі вдається нас здивувати, навіть коли здається, що здивувати ти вже нічим не зможеш. Та я спати не можу, розмірковуючи про те, наскільки ти на таке здатний?
Іноді мені здається, що твої книги за тебе пишуть тисячі і тисячі літературних негрів, які сидять у твоєму підвалі, закуті в іржаві, але дуже міцні ланцюги. І начебто можна було заспокоїтися, прийнявши цю версію за правду, але ні! Ніхто не зможе повторити твою мову, твій фірмовий стиль оповіді та непередбачуваності сюжету.
Стіві, твою матір, ти мене чуєш? Я з тобою розмовляю! Не треба відмовлятися, говорячи, що писання книг - це все твоє життя. Ти міг би щільніше зайнятися творчістю своєї рок-групи, або піти шляхом кінематографа... Або купити собі будиночок на березі озера і цілими днями сидіти в кріслі-качалці, попиваючи гарячий і пряний глінтвейн. Та хіба в житті мало справ, якими тобі можна було зайнятися? Ні, ти, як упертий осел, продовжуєш писати і писати свої книги, чим щороку змушуєш нас кидати всі свої справи, відриватися від роботи, не звертати уваги на рідних та коханих – і все заради того, щоб насолодитися твоїм черговим шедевром.

Чорт забирай, Стіві, ти – геній! Я тебе ненавиджу, і я тебе обожнюю. Та як можна тебе не любити? А твої книги привносять у моє життя стільки захоплюючих і душевних моментів, що я готовий до кінця життя дякувати тобі за це.
І дякую.
І дякую...

Це хто тут казав, що Стівен, мовляв, Кінг, уже не торт, не торт?
Та від гнилого печива чую!
Він торт, рулет, пиріг, пиріжок з абрикосами - як завгодно назву, тільки пиши, дорогий Стівене, не відволікайся.

Книжка велика, дуже велика, книга, можна сказати, величезна. Чую тупіт тих, хто не подужав обсяг, та й добре, тому що це читання не для слабаків.
Книга жорстока, Кінг із кожним роком все жорсткіше розправляється зі своїми героями, у нього вистачило б духу і головного героя замочити - не скривився б. Але, може, інакше ніяк?
Може бути загрозливо хтось скаже, що сюжет не оригінальний? Що було "Назад у майбутнє" та мільйони похідних? Ну і що?
Джейк Еппінг - вчитель та невдалий чоловік колишньої алкоголічки. Джейк Еппінг одного разу піддається на вмовляння свого друга Ела. Мені треба тобі дещо показати, - сказав Ел.
Ти здивуєшся.
І показав.
Чи здивувався Еппінг? М'яко кажучи.
Це були двері до іншого світу.
Точніше, у минуле.
В один із вересневих днів 1958-го благословенного року, Боже, бережи Америку. Ту добродушну, нелякану ще Америку, де вхідні двері можна було не замикати на ніч, де фабрики диміли безперервно і ніхто й знати не знав про якісь там екологічні комісії, де можна було вільно курити в автобусі і ніхто не вякнув би, де трава була зеленіша, а дівчата не такі розкріпачені як у 2011-му, але все одно апетитні.

Але Ел зовсім не для того відкрив свій секрет, щоб Джейк станцював лінді хоп на шкільному вечорі і насолодився старими добрими часами.
Ел має план. Ел хоче запобігти вбивству Кеннеді і поставити світ із ніг на голову.

Книга диявольськи цікава, вона диявольськи докладна, вона моторошна - який буває жах безвиході, вона сповнена передчуттів, передгрозової атмосфери, сповнена любові і страждання, сповнена незворотності та надії.

Раджу всім, хто в темі, і хто бажає бути в ній. Даю зуб і все, що завгодно.

Ви мріяли колись про подорожі у часі?
Питання «а от якби…» турбує розуми мільйонів і за своєю популярністю, мабуть, навіть перевищує пошуки сенсу життя. Кожен хоч раз, та питав себе, а що було б, якби я зробив тоді інакше? Яким би зараз було моє життя? І у відповіді найчастіше приходять до висновку, що життя було б кращим, багатшим і взагалі небо в алмазах. Може бути. А може й ні.
Ви мріяли колись про подорожі у часі? Так? Можливо, після цієї книги ви передумаєте.
У будь-якому випадку читайте її обережно. Тут від вас залишиться одна видимість, тому що насправді ви будете в Америці 1958 року. Кінг відкрив для вас "кролячу нору". Стрибайте!

Джейк Еппінг, простий вчитель американської літератури, опинився у скрутному становищі. Замість того, щоб спокійно закінчити навчальний рік і відпочити, він повинен їхати в закусочну Ела і врятувати якщо не світ, то як мінімум Америку. У придорожній забігайлівці, де багато хто і є щось гидували (низькі ціни насторожували і народжували чутки про освіжених собачок) виявилася «кроляча нора». Прохід у 1958 рік, яким власник закладу користувався багато років. Йому, майже як родовитій відьмі, перед смертю треба передати свої знання і вибір упав на Джейка. Розлучений тридцятип'ятирічний чоловік, без дітей та особливих уподобань підходив на роль рятівника та мандрівника у часі ідеально. Коли Джейк дізнався про масштаби своєї місії, відмовлятися було вже пізно. Якщо «ефект метелика» проявляється навіть у дрібницях, то що може статися, якщо докорінно змінити політичну спрямованість країни? Ось це Джейку і доведеться з'ясувати.

Знаєте, це, мабуть, найзворушливіший і найромантичніший роман Кінга, з прочитаного мною на даний момент. І це стало головною несподіванкою для мене. Чого ж я чекала? Політичного трилера із елементами фантастики? Мабуть. Біографії клану Кеннеді у художньому аранжуванні Кінга? Так. Наївно, звісно. Давно час зрозуміти, що Кінг завжди перевершує всі мої очікування. Я завжди отримую щось інше. Дещо більше. Дочитувала вночі, у тиші та спокої у компанії шотландського віскі з колою. Ніяких там чайків-кав'ярень та пледиків. Тільки віскі, лише хардкор.

Сподобалось. Безперечно. Без жодних застережень.

Книга про те, що буває, коли людина не цілком задоволена своїм життям і хоче зробити щось велике для людства, змінивши минуле. Тільки минуле не хоче змінюватись.
Це не роман жахів, це психологічний роман у фантастичній обкладинці. Якщо ви любите докладний реалістичний стиль автора, ця книга для Вас!

Кінг приголомшливий! І ця його книга виходить за звичні рамки фантастики та жахів... Вона багатогранна як історія та саме життя! Я б сказала, що це книга про кохання ... про кохання крізь простір і час, крізь життя і смерть! Від неї неможливо відірватися!
Безумовно, раджу!